Божественная комедия

Плодом усього життя «Суворого Данта» твором, що в епоху Середньовіччя став провісником Відродження, працею, яка стоїть у ряді найвидатніших здобутків людської думки, - так казали, кажуть і казатимуть про твір, що сам Данте Аліг'єрі (1265-1321) просто назвав «комедією», а його нащадки прозвали «Божественною». У своєму найвеличнішому творінні в символічно-алегоричній формі поет зобразив драматичну долю людської душі: її загибель у пеклі, відродження в чистилищі, тріумф у раю. З моменту появи «Божественної комедії» минуло вже понад сім століть, але історики та критики досі не припиняють сперечатися про те, що це: «путівник» по потойбічному світу (в уявленні звичайної земної людини) чи щось інше, спроба людського генія пізнати непізнаване, віднайти раціональне в ірраціональному, показати людям шлях від мороку і скорботи до світла і радості. У будь-якому разі, «Божественна комедія» - це класика, яка житиме вічно.