У 1997 році психолог Володимир Серкін випадково познайомився з людиною, яку всі навколо вважали шаманом. Результатом їхнього досить тривалого спілкування стала книга «ХОХІТ ШАМАНА», у якій наведено опрацьовані фрагменти щоденникових записів, діалогів із людиною, яка живе незвичайним життям, спілкується не лише з людьми, а й з іншими істотами та володіє безліччю дивовижних практик.
Деякі читачі порівнюють «ХОХІТ ШАМАНА» з «ВЧЕННЯМ ДОНА ХУАНА» Карлоса Кастанеди. Автор вказує на фундаментальну відмінність у розумінні сутності людини:
«Дон Хуан вважає, що людина — істота, яка сприймає світ, і використовує “описи”; Шаман вважає, що людина та інші живі істоти творять світ і використовує “практики” (діяльність).
Ця відмінність має очевидне практичне значення: за Кастанедою, людина, перебуваючи в одному зі станів свідомості, не може пригадати досвід, отриманий в іншому стані. За Шаманом, можливе “відновлення” частини такого досвіду, оскільки “реальність, створена дією”, залишається і сприймається».
