Видатний датський мислитель Серен Кьєркегор (S0ren Kierkegaard) (1813-185?) може безперечно вважатися предтечею екзистенціалістського філософствування; крім того, його ідеї безпосередньо вплинули на «діалектичну теологію» Карла Барта, на філософську антропологію, персоналізм та інші течії, де акцент переноситься на особисте присвоєння певної істини, на напружене, особистісне переживання та конструювання смислів. Трактат "Поняття страху" ("Begrebet Angest") опублікований К'єркегором в 1844 р. під псевдонімом Вігілій Хауфнієнсій. Цей психологічний нарис цілком присвячений проблемі первородного гріха (Arvesynd, букв.: «Спадкового гріха»), що лежить в основі страху (Angest). К'єркегор був першим філософом, що розмежував «страх-боязнь» (Frygt), тобто страх, якому ми можемо знайти конкретну причину, і болісний, що смокче людину зсередини страх-запаморочення (Angest), - страх перед Ніщо, позбавлений раціональних пояснень. Незважаючи на псевдонаукову форму, сам К'єркегор відносив «Поняття страху» до своїх «легковажних творів». Мабуть, тут уперше у новітній теологічній літературі докладно розглянуто проблему чуттєвості, еротики та сексуальності з позиції християнської догматики.
