Исход(ы)

Історія кохання, розказана не безпосередньо, а крізь призму пам’яті — хиткої, ненадійної, яка вперто переписує минуле.

Чоловік і жінка зустрічаються, розходяться і знову повертаються одне до одного — але щоразу це вже трохи інші люди й трохи інша історія.

І поруч — ще одна лінія: роздуми про те, з чого взагалі складається наше життя.

Якщо пам’ять спотворює все — чи залишається щось справжнє?

Фірмова барнсівська інтонація — спокійна, точна, трохи іронічна.

Розповідь, де важливіші не події, а їхнє відображення у свідомості.

Постійна гра з межею між вигадкою та «правдивою історією».