Заповедник

«Заповедник» — повість, заснована на особистому досвіді Сергія Довлатова, що на перший погляд нагадує низку анекдотичних історій. Однак у центрі її сюжету — болісна особистісна криза «зайвої людини».

Головний герой — невизнаний письменник Борис Аліханов — влаштовується на літню роботу до музею-заповідника О. С. Пушкіна «Михайлівське» в Псковській області. Та замість натхненного світу російської класики він знаходить лише жалюгідну подобу театральних декорацій, у яких немає жодного справжнього експоната. Навіть працівники музею, розповідаючи про Пушкіна, послуговуються заяложеними штампами на кшталт «великий поет і громадянин», замість живої розповіді про його творчість.

Відчуваючи штучність усього, що його оточує, Аліханов із притаманною йому самоіронією розмірковує про власне покликання та дошкульно осмислює стан радянської літератури й радянської дійсності загалом.