Чому ми боїмося дивитися в прірву? Ми боїмося не висоти – ми боїмося самих себе. Ми боїмося, що, почувши поклик порожнечі, захочемо відгукнутися і зробити крок. І деякі з нас відгукуються...
У Парижі відбуваються дивні вбивства – чи то ритуал, чи то справа рук маніяка. Людівіна Ванкер, співробітниця Паризького відділу розслідувань, знову стикається зі злом, з союзом хижаків, у злочинах яких цього разу немає й натяку на містику, від чого вони не стають менш інфернальними. Збочена свідомість здатна на страшні речі – але що буде, якщо поставити її на службу стрункій ідеологічній системі? Терористи спотворюють життя і душі, в тому числі тих, кого схиляють на свій бік, але що, якщо душа вже спотворена? Хижаки не знають співчуття, цікавляться не живими людьми, а нелюдськими абстракціями. Людівіна знову опиниться з ними віч-на-віч і дізнається, як боротися зі злом, якщо воно невловиме.
До цього роману Максим Шаттам, автор бестселерів, які розходяться мільйонними тиражами, захоплений дослідник зла і жаху, приступав тричі – перші два рази виходило занадто схоже на реальні події. Однак є історії, які не можна не розповісти, і перед вами одна з них.
